Я не зустрiну Вас нiколи,
Я не побачу Вас знову.
I Ваши очi як Кока кола,
I глибину простого слова.

Я Вам нiхто i це я знаю,
Мiй мiзерний розум краса.
Але все ж вас зневажаю,
За думки вашi i слова.

За те,що грошi вам дорожче
Душевних якостей i любовi.
Ви дуже жадiбни и тоже,
Божевiллям закохованi.

Я нiколи не зустрiну Вас,
I голос Ваш я непочую...
Але сльози ринули з очей,
Як шкода,що Вас не побачу.

Я святкую перемогу,
Та наллю собi вина.
Я сьогоднi королева,
I кайфую тут одна.

I нарештi вiдпустило,
На душi все зажило.
Мое поранене серце,
Я його заллю вином.

Я танцюю в центрi клубу,
Мабуть пофiг на тебе.
Забувай мене мерзотник,
Не кохай i ти мене.

Не дзвони i не пиши ОК,
Я сьогоднi не абонент.
Тебе влучу в чорний список,
Та наллю соби абсент.

Я з барменом подружилась,
Вiн сьогоднi найкращий друг.
Наливай менi текiлу,
И попливемо з тобою в круг.

Я пiд ранок заявлююся.
Дуже п.яна Я до хати.
Зате тебе вже не боюся,
Ти не маеш мене чипати.

Останнiй тихий теплий погляд,
Кидае осiнь нам пiд ноги.
Та жовтi листя у листопад,
Кружляють у дощовiй пологi.

Флер запiтнилого мого викна,
Моiм диханням ще зiгрiтий.
Що осiв осколками мого сна,
Нудьга в знемозi ще досвiти.

И зачерпнувши ii рукою,
Я також з жалем розумiю.
Не буде осенi бiльш такоi,
Вона повернеться iншу мрiю.

Зникне скинувши клаптi,
Розiрвани негодою провiсницею
Прийдеш в оцi холодни днi,
В цю пору року та освiтою.

Залишивши димнi слiди,
Й терпкий запах листя прiлого.
Йде осiнь до цiеi пори,
Щоб панувати в межах зрiлого.

Коли на серцi тяжкий вантаж,
В душi туга безнадiя.
I жити хочеться, клянуся аж,
Знайдеться нова в життi мрiя.

Ми нового боiмося пристрасти,
Готовi брехнею насолоджуватися.
I щоб обличчям в бруд не впасти,
Над чиiмось горем насмiхатися.

Прийняти цю проблему не легко,
Лише примирення нам допоможе.
Все те що близько, дуже далеко,
Що втратили воно дорожче.

Але якщо взяти долю у кулак,
I вiдчинити iншому тi дверi.
Твоя доля вiзьме одягне фрак,
А шастя забуде час надii.

Cобi пративиться ми вдатнi,
Характер ламаемо в свiй пил.
Брехня звучить на це ми здатнi,
Чужi плитки немаемо на распил.

Ми сердемося,в лютi ридаемо.
I ненавидимо всiх тих навколо.
Ми просто багато ще незнаемо,
Ворогом стае твiй друг коло.

I вихiд тiльки нам наприклад,
Коли душа з долею заодно.
I бог спокiйний за свое творiння,
Тодi щасливим бути тобi дано!!!

Вiн пакуе своi чемодани,
Щоб до моря з ранку летiти.
В головi його зриють ще плани,
Але душа його бажае тремтiти.

Моя любов вмирае нечутно,
Але звичка моя ще веде.
За вiконцем миготять дахи,
Прилетять до дому птахи.

Я в дорозi за законом инерцiй,
Я поза часом, поза цих систем.
Вже не глухий,але не чуе серце,
Хоч давно очевидно це всiм.

Що пророкують розлуку числа,
Що дуетом нам не спiвати.
В головi ще зрiють думки,
А душа моя не хоче вмирати.

25.10.2020г.

Я стукаю крiзь закритi тi дверi,
Iх багато,але треба вибрати одну.
Що б ти в мене просто повiрив,
Бо щастя менi ти принiс крiзь бiду.

Пропаду, заблукаю мене не стане
Не почуешь ти навiть моiх крокiв.
Пропаду, втечу i навiть зникаю
Я зникаю вiд смертних грiхiв.

Розчинюся вiдтепер навiки
Навiть память свою вiддалю.
Тiльки нiжнi теплi твоi туки
Знову памятають,тебе люблю.

Не звинувачую нiкого потрохи,
Що помилкою моeю був вiн.
Не кричу, не молю, не ридаю,
Забуваю як страшний злий сон.

Але одного разу крiзь прокинаюсь,
Серед сон свiй Я побачу його.
I прощенням йому посмiхаюсь,
Вiдпущу все як страшний злий сон.

Часом здаэться що дуже важко,
Знову довiритись цим новим людям...
Адже навколо одна зрада й зло,
Яке людей за все частiше губить.

Як хочеться повернути все назад,
Так зануритися в свiт того блаженства.
Де люди не знали слова брехать.
Й були дуже чеснi перед Богом.

Як сумно розумiти що часом все пiшло,
Натомiсть йому прийшли гiркота й печалi
Життя там стало як чорно - бiле кiно,
За зло та грубiсть iм видають медалi.

Твое время пришло,седина на висках
Ты же знаешь что делать нам дальше.
Яркий луч пробивает свет в облаках,
Ты не в силах вернуть,что было раньше.

Седина на висках еще не предел,
Не дождетесь, да здоровья хватает.
Отец молодой, он вчера постарел,
Только мать его об этом не знает.

Ты вернулся домой,слава богу что жив
Покалечило только лишь время,
Ты прошел всю войну,считай отслужил
Наступило в стране мирное бремя.

Дома ждет тебя мать и невеста твоя,
Без заботы твоей они сильно устали.
Слава богу живой, мы так любим тебя
С сединой в голове,тебя мы узнали.

Що до мене ти лiзеш вояка
Бачу Я сили в тебе ще е
Як казала сусiдка що ти скотиняка
Не поважаеш бо розуму не маеш.

Скiльки можна тобi казати,
Недоцiнюеш ти своiх людей.
Ще багато треба триндiти,
Як скотиняка грошi збираеш з дiтей.

Як був скотинякой так iм залишився,
НеБЛАгодарна людина ти е.
Взяв би зброю та застрiлився
Було б бiльше порядку чим воно е.

Iхав казак собi до дому,
Баче на дорозi москаль сидить.
Зупинився так iкаже йому,
Що тобi поiсти дати паразит.

А москаль голодний руку тягне,
Дай мне хлебушка кусок укусить.
А казак йому i каже:Треба
Хлiб тобi цей заробить.

На городi у казака кавуни ростуть,
Вiн боявся що шпаки насiння вкрадуть.
Пугало на городi невтрачало тут
Кавуни продам як повиростають.

А москаль той швидко погодився
Що було тут йому вибирати.
Взяв та хлiбушка наiвся,
Що могу вам я ще расказати.

Они на поле боя живыми остались вдвоем
Совсем не знали что им делать дальше.
У русского Ивана погиб весь батальон
У немца закончились патроны раньше.

Обои раненные лежали по разным сторонам,
И немец не выдержал и крикнул в тишине.
Иван сдаюсь, не буду больше бить по вам.
Патронов нет, дай выжить мне.

Иван был конечно не дурак,
Он фрица послал куда подальше.
Час разберемся ползи скорей сюда чудак,
В твои словах нет акцента и нет фальши.

Фриц оказался диверсант,
Был из поволжских немцев.
По русски чисто говорил,у него талант,
Он был из тех обиженных белогвардейцев.

Твой час настал как будешь умирать,
Не дам тебе я выжить скотиняка.
Да как ты мог своих русских убивать,
Тебе нет прощения собака.

Война людей совсем не выбирает,
Приходит час платить все по счетам.
Лишь только бог об этом знает,что
Жизнь дана одна ведь нам.

И вот остался ровно месяц
До дня рождения моего.
Проходят дни и пролетает время
Я больше не верну назад его.
А время, оно все бежит куда-то
Его так хочется притормозить.
Вернуться в прошлое когда -то
И много лет еще прожить.
День рождения в моей жизни
Это веселый и позитивный день.
Бывают иногда грустные минуты
Отмечать мне никогда его не лень.
Наступил мой день рождения
Надо хорошо отпраздновать его.
Позвать родных, без сожаления
Выпить за здоровье их и своего.
Целый день улыбка на моем лице,
И очень радостное настроение.
Пускай Я выпью и буду веселиться
В прекрасный день моего рождения.

Посвящается именинникам.
01.08.2019г.